Закон ”Про охорону шлюбу” – це федеральний закон, що був прийнятий в 1996 році, і яким вперше було закріплене визначення терміну “шлюбу” на федеральному рівні. Відповідно до цього закону під терміном “шлюб” розумівся юридичний союз між одним чоловіком і однією жінкою. Так як імміграційне право є федеральним правом, Служба у справах Імміграції і Громадянства (далі - USCIS) була вимушена застосовувати таке визначення шлюбу, розглядаючи клопотання про возз’єднання сім’ї, унеможливлюючи, таким чином, одностатевих партнерів отримати ті самі імміграційні права і гарантії, що мали гетеросексуальні пари.

USCIS відхиляла клопотання одностатевих партнерів возз’єднатися з їхніми чоловіком/жінкою тільки на підставі того, що одностатевий шлюб не розглядався “шлюбом” в імміграційному контексті. В результаті чого, громадяни США і держателі грін карт, які мали гомосексуальну статеву орієнтацію, не могли успішно возз’єднатися із своїми партнерами. Більше ніж 36 тисяч одностатевих пар були змушені проживати в різних країнах роками без надії на возз’єднання в США в один день.

26 червня 2013 року Верховний Суд США в справі Unites States vs. Windsor постановив, що федеральне визначення “шлюбу,” закріплене в Законі “Про охорону шлюбу,” є неконституційним, так як воно позбавляло одностатевих партнерів права на належний судовий розгляд, гарантованого П’ятою Поправкою до Конституції Сполучених Штатів Америки.

В справі United States vs. Windsor, вдова Едіт Віндсор була зобов’язана заплатити федеральному уряду декілька тисяч доларів податків на успадковану нерухомість після смерті її партнерки. Федеральний уряд не визнав її одностатевий шлюб юридично дійсним і відмовився звільнити її від сплати податків. Верховний Суд США постановив, що федеральний уряд не має конституційної юрисдикції диктувати штатам які шлюби є дійсними, а які є недійсними. Якщо штат легалізував одностатеві шлюби на своїй території, це означає, що і федеральний уряд має розглядати цей шлюб як юридично дійсний з усіма правовими наслідками, які випливають із цих шлюбних відносин.

У зв’язку з нещодавно винесеним рішенням Верховного Суду, одностатеві партнери на сьогоднішній день мають всі ті конституційні права і гарантії, якими володіє традиційне подружжя на федеральному рівні (звільнення від податку на успадковане майно, таємниця охорони здоров’я, право на возз’єднання в імміграційному праві і т.д.)

Визначаючи юридичну чинність шлюбу в імміграційному контексті, USCIS дивиться на законодавство штату реєстрації шлюбу, а не на штат постійного місця проживання одностатевих партнерів. Наведемо наступний приклад:

Анна проживає в штаті Юта, в штаті, який не визнає одностатеві шлюби. Наречена Анни – Марія – громадянка Мексики, яка підтримує свій неімміграційний статус в США на робочій візі. Марія і Анна вирішили розпочати нову сторінку свого життя разом і юридично оформити свої стосунки. Так як штат Юта не визнає одностатеві шлюби, вони вирішили поїхати до Каліфорнії на відпочинок і зареєструвати свій шлюб в штаті, який вже давним-давно легалізував одностатеві шлюби. Після церемонії, Марія і Анна повернулися назад в Юту, штат їхнього постійного місця проживання. Відповідно до федерального закону,переїзд Марії і Анни з одного штату в інший, не впливає на юридичну дійсність їхнього шлюбу. За федеральним правом їхній шлюб розглядається дійсним, і, відповідно, надає для Анни право подати клопотання до місцевого USCIS офісу в штаті Юта про возз’єднання із своєю партнеркою Марією на підставі укладеного шлюбу.